Як пояснити дітям розлучення - поради батькам

самотня дитинаСучасна сім’я нині переживає непрості часи: погіршення матеріального становища,  невпевненість у завтрашньому дні, а звідси й зниження  народжуваності, ускладнення  взаємин.

На жаль, сьогодні  подружнє життя багатьох родин закінчується крахом — розлученням, у результаті чого зростає “армія” дітей, які  вже в дошкільному віці пережили кризу втрати. 

Батьки мають брати на себе відповідальність перед дитиною за те, що не змогли створити міцну сім’ю, яка стала б для сина чи доньки фортецею. А це означає, що тільки вони винні в страж­даннях дитини, в тому, що кинули її в страшну круговерть душев­ної кризи.

 Замислимося: в Україні 130 тисяч дітей — "діти вулиці”, і це лише за офіційними даними. І в тому, що дітям на вулиці краще, ніж поруч з батьками, провина дорослих. Адже діти йдуть від батьків у пошуках кращого життя, якого дорослі не спромог­лися їм створити.

Статистика тим часом показує, що  сьогодні для багатьох сімей народження дитини — це перший крок до розлучення. Звучить парадоксально, але це  факт. Сучасні вчені  шукають відповіді на  запитання — чим можна пояснити зниження задоволеності шлюбом після  народження першої дитини? І якщо відновити сім’ю неможливо, що слід зробити, аби від її руйнування дитина постраждала як­найменше. У цьому допоможуть пояснення та  поради кандидата психологічних наук Ірини Литвиненко.

 Молоді батьки  переконані в  тому, що народження малюка “зцементує” сім’ю, зміцнить хиткі стосунки між подружжям. Дорослі люди ніби перекладають відповідальність за свої взаємини на дитину, не розуміючи, що немовля аж ніяк не  може грати роль “цементу”. Як слушно зауважила  психотерапевт Діана  Відра, “дитина — це випробовування, яке перевіряє на міцність  не тільки любов подружжя одне до одного, їхні стосунки, а насамперед і їхню психічну витривалість”.

Тому  і виходить, що багато подружніх пар переоцінюють  свою готовність відмовитися від певних зручностей, звичок і гостро, боляче відчувають дискомфорт від того, що потрапили в залежність від новонародженого. Особливо важко це позначається на молодих людях, психологічно не готових до ролі батьків. Мовляв, самі   тільки-но звільнилися від опіки власних батьків, нарешті почали насолоджуватися свободою, аж тут одразу  “вскочили" у нову залежність на ім’я ДИТИНА!

Отак іноді може починатися життя дитини, в якому  роздратованість, звинувачення заступають місце батьківської любові до первістка, турботи про нього. За таких батьків у дитини формується базальна недовіра до свого оточення, до світу в цілому. Виникають закономірні  питання: яку сім’ю створить така дитина, коли сама стане дорослою; як розумітиме слова “любов”, “турбота"; яким буде в неї почуття відповідальності перед власними дітьми; які моделі поведінки візьме в своє доросле життя? Адже відомо, що дитина для свого повноцінного, гармонійного розвитку має бачити перед собою приклад добрих  та люблячих взаємин між батьками.

Однією з розповсюджених причин  розлучень є те, що молоді батьки самі в дитинстві пережили крах батьківської сім’ї. І ця психічна травма безперечно впливає на подальше життя людини. На очах дітей “вмирала” любов їхніх батьків, і вони навчилися жити без любові, без того, кого дуже любиш. Навчилися виживати, але не жити! Такі діти йшли по життю, як по канату, з постійним відчуттям відсутності “сітки безпеки".

Іноді біль втрати заважає людині відкритися новій любові: вона не вміє йти на компроміс, не навчилася розв’язувати конфлікти, як зрі­ла особистість, і найстрашніше — вона не навчилася любити, давати любов іншим і тепер не може навчити свою дитину любити цей світ. Через свій колишній, ще дитячий досвід молоді батьки переконані, що стосунки чоловіка та жінки здебільшого при­речені на крах. І це не нормально.

Пам’ятайте: батьківський стиль життя є взірцем для  наслідування: як твоя мати поводилася щодо тебе,  так поводитимешся і ти щодо своєї власної дитини.  А ще треба знати, що спогади дитинства не зникають  безслідно. Тривожні, хворобливі переживання дитинства можуть призводити до утворення неврозів.

Для дітей, які пережили розлучення  батьків у дошкільному віці, характерні такі прояви, як залежність, низький рівень самоповаги, нав’язливі страхи, глобальне нехтування собою і соціальними відносинами. Помічено також, що поведінка дітей розлученого подружжя значно відрізняються від поведінки їхніх однолітків, які виросли з обома батьками. Так, перші рано дорослішають, прагнуть якомога швидше піти з батьківського дому, частіше впадають у депресію, вдаються  до куріння, наркоманії, пияцтва. Стосунки з батьками в них, як правило, холодні, далекі.

Що відбувається з дитиною  в період розлучення батьків?

діти і розлучення

    Особливо важливий і небезпечний як для дитини, так  і для матері перший період після розлучення, оскільки  саме в цей час дитина потребує підвищеної уваги з боку матері. Малюкові, саме в цей час потрібна мати, сповнена любові, сильна, надійна в очах дитини, здатна захистити її в будь  який момент від усіх негараздів.

Саме це є неодмінною умовою психічного здоров’я, душевного розвитку  й рівноваги маленької дитини. І от у момент, коли син чи донька прагне відчути безмежну силу материнської  любові, жінка сама перебуває в напруженому психічному стані й дуже потребує допомоги, підтримки. Переживаючи розлучення, жінка може впасти в депресію, навіть довшу й тяжчу, ніж після смерті чоловіка. Занурившись у своє горе, вона подекуди віддаляється від дитини, впадає у відчай, вважаючи себе жертвою.

  Водночас власна невмотивована агресія проти дитини викликає в  неї почуття провини, що породжує внутрішні суперечності. Дитина не розуміє, чому мама так різко змінилася, починає думати, що та вже її не любить.  Мама, як раніше, поруч, але в неї зникли ті якості, до яких звикла дитина і за які так любила свою веселу, добру мамусю.

Таких дітей можна  назвати сиротами розлучень.  Психотерапевт Діана Відро підкреслює: мати і дитина в цей складний період очікують одне від одного те, що дати не можуть. От і виходить, що ніколи ще мати не була так неспроможна  пройнятися своїм малюком і ніколи ще дитина (за винятком перших двох років життя) не потребувала від не таких терпіння й уваги. Мати поряд з дитиною в цій ситуації, як сонечко, що не зігріває! Малюк усе більше відчуває напруження поряд з нею, не розуміючи її вчинків, поведінки, чому, наприклад, вона “ні за що” накричала, розсердилася, і сприймає її агресію та розлучення батьків як покарання за власну поведінку. Вона запитує в себе: “Де моя добра матуся і чому тепер завжди поряд “зла” мама?”

Більшість дітей починають боятися втратити після батька і матір. У такій ситуації дитина вже не може розраховувати на допомогу з боку близької людини, вона стає все більш самотньою, неврівноваженою і часто регресує, не реалізуючи своїх здібностей. Її психічний вік може змінюватися кілька разів на день. Це дуже складний період для обох, але мати має усвідомлювати, що від її поведінки залежить психічне здоров’я сина чи доньки. Вона повинна навчитися розуміти стан дитини, контролювати власні емоції, разом з чоловіком взяти на себе відповідальність перед дитиною за життєву кризу, що склалася, також обов’язково звернутися до психолога по допомогу.

 Умовно виділяють такі реакції дітей на розлучення батьків: переможці; ті, що вціліли; ті, що програли.  

Переможці — діти, які від розлучення батьків отримали певні переваги, користь: “недільний тато” приділяє доньці чи синові посилену увагу, тож дитина шантажує маму, погрожуючи: “Піду жити до батька!” (якщо та щось не зробить, наприклад, не купить іграшку і т.п.). Розвиваються негативні риси характеру.

 Ті, що вціліли, — діти, які змогли справитися зі своїми переживаннями. Вони виявляють увагу, ніжність, розуміння до близьких і до інших людей. Саме вони виносять з досвіду, який їх травмував, розуміння важливості близьких емоційних взаємин з рідними людьми.

Ті, що програли, — ці діти страждають найбільше. Стосунки з  матір’ю, якщо дитина залишається з нею, різко погіршуються. Це особливо ускладнюється в тому разі, якщо син чи донька схожі на “зрадника”-чоловіка і мати інколи бачить у власній дитині винуватця  розлучення.

 Пам’ятка для батьків, які переживають розлучення.

щаслива дитина

1.  Частіше ставте собі запитання: чи добре моїй дитині зі мною?

2. Психологічний момент розлучення – момент повідомлення дитині про нього. Треба своєчасно, правдиво інформувати сина чи доньку про те, що батьки вже не житимуть разом. Подумайте, як би ви самі почувалися, коли б людина, яку ви любите, пропала, і ви не знали б де вона. Приховувати факт розлучення набагато небезпечніше, ніж сказати правду. Наприклад, мама сказала, що тато поїхав у відрядження, і син чекає, фантазує, як вони зустрінуться, але з часом розуміє, що відбувається щось не те – батько не повертається. Отже, йому сказали неправду...

3. Частіше розмовляйте з дитиною і в доступній формі, враховуючи вікові, індивідуальні особливості, поясніть причини розлучення та запевніть, що тато й мама люблять її, як і раніше. Адже любов батьків до дитини не залежить ні від яких обставин.

4. Якщо ви любите дитину, попри події, що сталися у вашому житті, поясніть їй, що в батьків можуть бути якісь негативні риси характеру, але вони завжди люблять свою дитину і завжди захищатимуть її.

5. Реакція дитини на повідомлення про розлучення батьків залежить від індивідуальності самої дитини, тому важливо в цей період правильно реагувати на переживання малюка, щоб своєчасно надати йому психологічну допомогу.

6. Щиро розмовляючи з дитиною, ви надаєте їй можливість відкрито проявляти свої почуття.

7. Дитина ні в якому разі не повинна почуватися винною в розлученні батьків. Не можна казати: „Ти погано поводився, от тато і не прийде до нас!” Такі звинувачення спустошливі для дітей. Відчуття провини зумовлює формування почуття власної неповноцінності, особливо воно підсилюється тим, що значна частина сварок батьків до розлучення точилася навколо питань виховання, а отже, оберталася навколо дитини.

8. Почуття захищеності мають підкріплювати і мати, і батько.

9. Не створюйте коаліцій: ваша дитина не тільки має право на любов обох батьків, а й право самій любити вас обох!

10. Знайдіть у собі сили поговорити з дитиною і заспокоїти її, переконати в тому, що любляча матуся завжди буде поруч.

11. Пам’ятайте, навіть маленькі діти переживають не просто розлучення своїх батьків, вони переживають своє власне розлучення з одним із них.

12.Розлучення батьків віднімає в дитини частину її особис­тості, почуття захищеності, впевненості у завтрашньому дні, почуття того, що її люблять, віру у власну здатність любити.

13. Щодо проблем, пов’язаних з вихованням дитини, то батьки, навіть після розлучення мають зійтися на одній сис­темі цінностей, в якій збережуться цінності родин, в яких виховувалися самі чоловік і жінка. Тоді діти почуватимуться впевненіше й дотримуватимуться загальної системи ціннос­тей батьків.

14. Якщо один із батьків “вилучений із системи”, тобто з родини, то дитина “переполовинена”, вона відчуває душевну порожнечу, а це може призводити до депресії. Зці­лення від депресії можливе, якщо фізично вилучений батько буде психологічно прийнятий у родині. Прийняття дитиною батька та матері — процес, який не залежить від їхніх якос­тей і є цілющим для малюка.

15. Якщо діти після розлучення живуть з одним із батьків, пам’ятайте — вони просто живуть у вас, ви не можете за­брати їх в іншого члена подружжя. Діти завжди належать обом батькам. Тому треба заздалегідь домовитися, з ким залишиться дитина після розлучення. Мати й батько мають показати дітям своєю поведінкою, що вони залишаються їхніми батьками, навіть якщо подружжя й розпалося.

16. Малюк може бути у порозумінні із самим собою та збе­регти свою ідентичність тільки в тому разі, якщо буде в порозумінні зі своїми батьками. Якщо в житті людини не було любові, то в ньому може трапитися насильство.

Мудрець Ошо сказав так: “Якби тебе любила хоча б одна людина, якби ти міг любити хоча б одну людину, то ти знай­шов би, що у твоєму житті є сенс, “аромат”. Запам’ятайте  цей мудрий вислів.

Comments:

Схожі дописи

Жінка онлайн


Ворожіння  та прикмети на Новий рік 

Обряд ворожіння своїми коренями сягає  в язичницькі часи. Вважалося, що у новорічні свята настає розгул нечистої сили,  тому саме у цей період можна було дізнатися про майбутнє за допомогою  ворожби.  У залишках колишніх  язичницьких  обрядів  збереглися окремі  форми ворожінь – вечорниці, ворожіння про Долю,  ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання «до  каші» тощо. Слов’яни мали велику повагу до долі  і вважали її оповіщення проявом вищої волі богів. Тож як ворожили у старовину на новорічні свята?

далі...

Поговоримо по жіночому


 

Що подарувати рідній людині на свято?

Подарунок -  обов'язковий атрибут будь -якого свята. Навіть якщо він просто символічний, все одно має магічну силу: демонструє людині вашу турботу і почуття. Тільки що ж подарувати, аби серце рідної, коханої, близької людини стислося від радості та вдячності за увагу? Вчені стверджують, що не може бути більш корисного подарунку для людини, як домашні тварини. Бувають ситуації, коли домашні тварини буквально  наповнюють життя  людей радістю й змістом, полегшують  моральні й фізичні страждання. Дослідження показали, що тварини  лікують людину не гірше за пігулки.

далі... 

 Жінка відпочиває


Магія весільного вінка

На Прикарпатті здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

далі...

Краса та здоров'я


street workout in Ukraine

Street Workout  як альтернатива фітнес - залам

Чудовою альтернативою фітнес - залам та спортивним клубам є  Street Workout -  різновид вуличного спорту, що лише набирає популярності  серед української молоді. Street Workout передбачає  заняття на свіжому повітрі, що неминуче призводить до загартування організму. До того ж  вуличне тренування абсолютно безкоштовне  та  корисне  для організму будь - якого віку. 

далі...