Жінки ніколи не стояли осторонь  захисту Батьківщини від ворога. У роки громадянської війни в Червоній Армії служили понад 66 тисяч жінок.

   Сучасні історики стверджують, що кількість жінок, які носили військову форму під час Великої Вітчизняної Війни, була не менша чим три мільйони. Більша частина з них були підготовлені як медсестри та сандружинниці, але  сотні тисяч  жінок служили в протиповітряній обороні, піхоті, кавалерії, артилерії.

  Пройшовши  курс «бійця - спеціаліста» жінки ствали  поруч з чоловіками до бою як снайпери, кулеметниці, мінометниці, зв’язківці. Жінки не цуралися ніяких посад та часто брали на себе смертельні завдання. Розвідниці, партизанки, підпільниці, просто жінки, які рили окопи та бліндажі – чи хтось пам’ятає їх геройство сьогодні?

   Ми майже нічого не знаємо про участь жінок у війнах. Чули  про Зою Космодем’янську лише тому,  що сусідня вулиця  названа на її честь. Героїзм жінок  на війні не прийнято було возвеличувати,  адже  це  мав бути «вияв вдячності радянській владі за емансипацію , яку приніс комунізм».  Радянська влада цинічно використала жінок під час Великої Вітчизняної війни, а  після Перемоги порадила  демобілізованому  жіноцтву «не  хвалитися  своїми військовими заслугами».  Таку пораду демобілізованим жінкам, що пройшли жах війни, що часто підставляли своє тіло під кулі, дав Голова Президії Верховної Ради  Михайло  Калінін у липні 1945р.

    Саме тому багато радянських  жінок приховували свої спогади та військове минуле. Михайло Калінін, відомий як кат України, був навіть  причетний до арешту власної дружини.  Катерина Калініна, що народила п’ятеро дітей,  невдовзі  була засуджена на 15 років концтаборів нібито за антирадянську діяльність, а насправді кинута чоловіком у в’язницю  і помилувана після його смерті. Такою була соціалістична дійсність, що бачила у жінці один з об’єктів для знущань.

        Скільки жінок полягло на полі бою за часи війни – невідомо, підрахунок просто не вели. Жінки та їх подвиги  на війні «розчинилися»  у загальній картині, стали невидимками та темами – табу. Радянській владі було соромно визнати перед світовою спільнотою  масове використання жінок у війні. Вони воювали, важко працювали, народжували та вбивали. У жодній країні світу над жінками не здійснювалася така фізична та психологічна експлуатація як над радянською жінкою.

     Насправді жінки були змушені йти на війну через величезні втрати чоловічого населення. Йосип Сталін  дуже боявся замаху та військового перевороту, тому напередодні війни Радянським Союзом прокотилася чергова (мільйона!)  хвиля репресій. Було знищено вищий  і  середній  командний  склад  армії,  масово розстрілювали мирні верстви населення, які не були причетні до військової справи. Коли ж фашисти напали – захищатися було нікому: в перші дні війни втрати радянської армії були колосальні.

   Жінки ставали на боротьбу  з ворогом пліч –о – пліч з чоловіками. Патріотичне виховання не передбачало для жінки  ухилення від військового обов’язку. Молоденькі дівчатка, що свято вірили в комуністичну ідеологію, підставляли свої груди під кулеметний обстріл. Вони мали захищати Батьківщину, яка дала їм «найпередовіший у світі суспільний лад, що надав їм справжньої свободи та рівності!»  Так вони розплачувалися життям за прорахунки влади.

 За час війни лише 150 тисяч жінок були нагороджені бойовими орденами та медалями. Решта залишилися безіменними героями, втрачене життя  яких кануло в Лету. Лише десяток  праць істориків присвячені жінкам - воїнам Радянського Союзу. Але без сумнівів: у Великій Перемозі  заслуга жінок не має аналогів в світі. Час, що має відкрити громадськості, якими сильними, мужніми, хоробрими, віданними були наші жінки у роки війни, ще не прийшов...

Comments:

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua