Ґендерне насильство: колода в оці

baranova

     Для початку згадаємо, що слабких ображати – погано, наївних – гидко, а добрих – непорядно. Здавалося б, ожен чотирирічний малюк повинен розуміти, що відбирання іграшок та знущання над кошенятами явно тягнуть за собою кару. Думаєте, він не розуміє, що його поставлять у кут і позбавлять десерту? Ще і як розуміє.

     Тим не менш, окремі малюки продовжують здійснювати таку звабливу підлоту – і продовжують із задоволенням. Адже приємно бути сильним, розумним і жорстоким. Спитати б, чому ж цей самий малюк, коли подорослішає на двадцятьтридцять років, повинен раптом стати ніжним чоловіком і лагідним батьком?..

У 1993 році Генеральна асамблея прийняла Декларацію про викорінення насильства над жінками, офіційно позначивши проблему. Відповідно до статті 1-ї цього документу насильство над жінками включає «будь-який акт насильства, що здійснюється за ґендерною ознакою, який завдає або може завдати фізичної, сексуальної чи психологічної шкоди або заподіяти їй страждання, включаючи загрози таких дій, як примус або довільне позбавлення волі, або в суспільному чи приватному житті».

     Стаття 3-я починається значно цікавіше: «Жінки користуються рівними правами щодо здійснення і захисту всіх прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській та будь-яких інших галузях». Ідеться про те, що 1993 року від початку нашої ери освічене людство з'ясувало: жінка – теж людина.

Незважаючи на те, що Декларація Прав Людини була прийнята аж 1948 року, знадобилося майже 50 років, щоб ці права поширилися і на жінку. Сумно, панове.

Поїдемо далі. Цікаво, чи ви звертали увагу, що оточуючі сприймають термін «ґендерне насильство» виключно як «насильство над жінками». Невже тільки тому, що жінки менш агресивні? Мені здається, справа в іншому – суспільство досі продовжує сприймати жінку як істоту залежну, забиту, нездатну до опору. І найприкріше, що сама жінка продовжує позиціонувати себе як потенційну жертву. А що роблять з потенційною жертвою, яка наперед готова пробачити свого мучителя? Правильно, жертву починають мучити.

На мій погляд, ґендерне питання не можна вирішити виключно законодавчими проектами. Та й кому їх лобіювати, якщо в політичних партіях, скажімо, України кількість жінок (актив) не перевищує 5-7 відсотків? Ґендерне питання потрібно вирішувати поступовим ламанням суспільної свідомості. І починати слід не тільки з посилення кари. Почати потрібно з пробудження самоповаги у жіночої половини країни чи планети.

Кожна (підкреслюю – кожна) жінка повинна усвідомити, що знаменитий трикутник «Діти, кухня, церква» – всього лише іронічне висловлювання початку минулого століття, а не життєва програма. Не можна обійти увагою і так звану «жіночу дідівщину». Сенс терміна досить прозорий. 

Спробуйте 70-річній середньостатистичній бабусі пояснити проблему ґендерних стосунків. Можу посперечатися, ви дізнаєтеся багато нового і про панянок, що не вміють «латати-готувати-прати», і про «несправжніх мужиків», які не наважуються «дати в око» або «стукнути кулаком по столі». А що їм, бабусям, залишається ще говорити, якщо їхні прародительки повідомляли їм те ж саме? Життя за принципом «помучся з моє».

Бабусь – шкода. На жаль, я не психолог. Я всього лише письменник. І зі своєї письменницької дзвіниці можу запропонувати тільки оновлення всієї системи, не вдаючись до приватних подробиць і прикладів.

Однак, повернімося до прикладних, насущних, так би мовити, шляхів вирішення. Погодьтеся, вести виключно довготривалу пропаганду – річ корисна, але поооовіііільна. Равлик їде, щось буде.

Власне кажучи, на сьогодні існує два шляхи вирішення питання ґендерного насильства – ресторативний, спрямований на врегулювання конфлікту, і каральний, спрямований на розірвання відносин між конфліктуючими сторонами. І якщо каральний якось-то працює, то з ресторативним очевидні проблеми. Але ж він був би значно кращим. Профілактичні заходи завжди краще за відпиляну ліву руку.

Уявіть, дівчина закінчує школу-технікум-інститут, виходить заміж, з'являється дитина (знайомий цикл?). Потім зіштовхується з тією чи тією формою ґендерного насильства, у сім'ї або на роботі. Якщо вона спробує скористатися допомогою відповідних органів (що, до речі, важко зреалізувати при нефізичній дії), то вона:

  1. стане білою вороною (так-так, вищезгадана дідівщина)
  2. втратить джерело доходу (тільки не кажіть мені про можливість вижити на дитячу допомогу)

Потім буде довгими зимовими вечорами мріяти про дзвінок з Центру зайнятості і жалкувати про подану заяву ... Адже немає соціальних гарантій, не розвинений сектор малого бізнесу, відсутня можливість рівного працевлаштування (на практиці, а не на папері). Чоловік або роботодавець – не важливо, все одно він – чоловік, отже – цар і бог. І не якось там міфологічно, а цілком реально стискає в кулачку грошовий мішечок. Принаймні, на думку офісних працівників і сусідів.

Зміниться економічна ситуація, з'явиться можливість реальної фінансової незалежності жінки – половина ґендерних проблем зійде нанівець.

І наостанок – хоча я не прихильниця Толстого – хочу додати: якщо ви поки ще не можете змінити світ, спробуйте змінити звичний садомазохістський устрій у своїй родині, у своєму оточенні. Хоча б совість чиста буде.

Попытка вольности. Гоген

Мое одиночество вырвалось из Сети.
Скатилось по лестнице.
Выбежало на свет.
Солнце на лавочке,
выжрав аперитив,
десять минут молчало ему в ответ.
Мое одиночество верило дневникам,
слонялось по улицам,
тщетно боясь уснуть.
И так холодило руки,
рвалось к вискам,
что мне не хотелось больше тебя вернуть.
И мне не хотелось:
быть маяком,
свечой,
лампочкой электрической,
огоньком.
Хотелось купить собаку.
Потом еще.
Уехать на край Карибского.
Босиком
бродить по колючим травам, нырять до дна.
Ром пить глотками,
бОльшими, чем могу.
Прежняя кожа схлынула, как волна
с узкого тела пальмы на берегу.

 Zaнzибар

Одиноким — одиноко.
Трезвым — нечего ловить.
От Москвы до Ориноко
ничего не может быть.
От Курил до Гватемалы
не рождается чудес.
Было много - стало мало.
Тишина.
Порядок.
Блеск.
Даже в гордом Занзибаре
каждый к лучшему готов.
Стоит крикнуть: Light My Fire
и нарвешься на ментов.

 ***

И жалею, и зову, и плачу.
Горек мир отброшенных вперед.
Подарили — крестик на удачу.
Говорят — до свадьбы заживет.
Дым пройдет. И яблоки проснутся.
Редкой птицей вылечу на свет.
Наступает время революций,
как избитый вовремя сюжет.
Наступает.
Солнышко алеет.
Почему-то Ливию бомбят.
И зову, и плачу, и жалею.
Жизнь моя!
Приснись ко мне назад!

Декаданс

Гнутые ножки упрямого столика.
Кьянти. Мерло. Каберне.
Эта красивость и эта риторика
сшита — увы — не по мне.
Юноши бледные. Пропасть от бублика.
В рюмочках вянет абсент.
Крутится-вертится в репликах публики
буйный бродяга Винсент.
Томные девушки взглядом раскрашенным.
Готика в весе пера.
Холодно, холодно, холодно, страшно мне
здесь проводить вечера.
Каждый пропитан искусством до атома,
даже в себя не влюблен.
Что бы сказала тут Анна Ахматова?
«Может, купить патефон?»

 Манитоба

Мы уедем в Манитобу.
Что бы ни случилось, что бы
ни тряслось на свете этом,
мы уедем.
— Едем летом?
Край лосиный, край сосновый.
Комариный, ледниковый.
Как тайга, но только ближе.
Там деревья носят лыжи.
Там озера строят глазки.
Там почти как на Аляске.
Там белуги ждут весну.
Едем в Манитобу, ну?

Beat

Разбитые мысли как битая челюсть.
Как челядь за миг до крестьянского бунта.
Куда-то молчала.
Молчала — кому-то.
Впадала в наивность, как прочие в ересь.
Вольеры,
барьеры,
бойцовские митры.
Все было похожим, точнее, упрямым.
Как жадно ждала одобрения мамы,
пластинку Земфиры и стать знаменитой.
Разбитые мысли.
Душа.
Электричка.
В полпятого — мимо, в двенадцать — обратно.
Nirvana. Агата. Психолога пятна.
На первую пару. Бандана. Косички.
—Уйдем на Мангуп.
—Ты позволишь остаться?
—Играю в Fallout.
—Когда пересдача?
......................................................................
И память по-прежнему мало что значит.
И мне уже много — почти восемнадцать.

 ***

Ты глупый / грубый.
Дальше некуда.
И некому тебя спасти.
Ты ускользаешь, как молекула
в микроскопической горсти.
Ты выбегаешь как преамбула.
Как примула.
Как маков цвет.
Ты прочностью похож на ангела,
в которых прочности и нет.
Моих стихов отбросив лесенку,
летишь по радуге тугой.
С тобой бывало
даже весело.
С тобой бывало
как с тобой.
(И даже призраки раскаянья
котлы наполнили смолой.)
Холодный / жаркий, как испарина.
Невыносимый, как герой.

Cabaret

Жизнь - кабаре.
От этого смелей.
...«свинцом в груди»...
...«крестьянин, торжествуя»...
Осталось довыравнивать людей,
чтоб не гонять обойму вхолостую.
Жизнь — кабаре.
Реликтовый порок.
Дрожанье ног, и ножек, и ужимки.
Душа звенит под строчками сапог,
на сердце передергивая льдинки.
— Любовь для всех!
— Успех не запретишь.
— Добро не сотворишь из капли
крови.
Жизнь — кабаре.
И с легкостью афиш
переходить с голов на поголовье.
Хмелеет ночь, и девушки визжат.
Хрустят бокалы, греются коленки.
Жизнь — кабаре, в котором лягушат
не подают без музыки клиенту.

 Поэт в провинции

А вот нефиг — сидеть в дыре.
А вот нефиг — читать в стакан.
Между стёклышками (тире)
одобрение Дур и Дам.
Между сказками прямо в лоб,
между модой на рок и rock.
ты (один на один) флешмоб,
ты (один на один) курок.
Ты (один на один) финал:
пить да пить...
мама-папа...
спать...
Ты себя у себя украл
и не смог никому продать.

 Появляешься

Ты появляешься.
Саечкой за испуг.
Кроликом из берета.
Дырой в горсти.
Я задыхаюсь:
мне же не хватит рук!
мне же не хватит сердца тебя спасти!
Мне же не хватит дурости, счастья, зла.
Мне же не хватит храбрости замолчать.
Ты появляешься,
губы твои — смола.
Ты появляешься,
губы твои — печать.
Смотрю на тебя и думаю:
— не смотреть!
Ревнуешь меня к поэзии? Больше ври!
Даже в тебе есть неба хотя бы треть,
даже у свалки право на пустыри.
Даже у вора веры на кошелек.
Даже тюремщику снится далекий друг.
Я засыпаю. Мыслями наутек.
Ты появляешься. Саечкой за испуг.

 Талантливым

Талантливым быть.
Тяжело.
Тя-же-ло.
Не верите — можете сами решиться.
Все та же зола, приносящая зло.
Все та же заря у зимы-продавщицы.
Талантливым быть — расстоянием быть,
для каждой рубахи смирительным вздохом.
И левую руку для правой рубить.
Талантливым быть — удивительно плохо.
Тащить свои скорби в игрушечный горб.
Бродить по пустыне под тяжестью жеста.
Талантливым быть — бесконечный укор.
И горечь, и праздность, и даже блаженство.
Талантливым быть — до распахнутых звезд.
Быть скрипкой — немного, решительно, нервно.
Талантливым быть — гениальный вопрос.
Быть первым во всем. Одиночество первых.

Інтерв’ю з авторкою – Євгенією Барановою взяте із сайту http://susen.sumno.com

Ми продовжуємо серію інтерв'ю з українськими поетесами, авторами Антології жіночої поезії "Із жертв у ліквідаторі". Сім жінок з різних куточків України підняли свій голос на захист своїх прав, поділившись на сторінках книги своїм баченням вирішення проблеми гендерного насильства. Зараз ми поговоримо з Євгенією Баранової, поетесою, вірші якої першими знайомлять читача з антологією.

– Зустріла в вашому есеї цікавий термін: «жіноча дідівщина». Невже особистий досвід?
– Якщо ви маєте на увазі, чи били мене вороже налаштовані тітоньки – ні, не били =)
Але якщо говорити про психологічний тиск – я його безумовно відчувала. І продовжую відчувати. Багато жінок навіть молодого віку дотримуються вкрай патріархальних поглядів на життя. На щастя, мої інтереси не обмежуються кухонно-господарськими.

– У тому ж есе ви говорите, що фраза «гендерне насильство» сприймається виключно, як насильство над жінками. У вас інша точка зору?
– Мені здається, поняття "гендерне насильство" включає в себе і зворотну ситуацію – наприклад, на чоловіка-господаря навколишні дивляться дивно, хоча нічого протиприродного в цьому немає. З іншого боку, проблеми соціального устрою жінок для мене ближче, бо я сама жінка.

– Навіщо ви розглядаєте в своїй творчості соціальні питання? Це громадянський обов'язок чи виклик часу?
– Тут все просто: тому що не можу по іншому. Поняття обов’язку в сучасному світі мені здається не дуже актуальним. Я б, скоріше, охарактеризувала свою позицію словосполученням "громадянський вибір". Письменник як пластир – найдоречніше там, де болить. З іншого боку, я зовсім не намагаюся обмежувати себе тільки певним колом гострих тем – я просто роблю те, що мені цікаво. А взяти участь у проекті "З жертв в ліквідатори" для мене було цікаво =)

– Гендерне насильство в Україні. У чому криються передумови його існування і як з ним боротися?
– Думки з цього приводу різняться – деякі вважають, що гендерного насильства в нашій країні в принципі не існує. Я ж упевнена – проблема є і її потрібно вирішувати. Передумови, на мою думку, не стільки в помилках законодавства, скільки в особливостях менталітету.
Необхідно змінити світогляд самих жінок – і це питання не одного року. Втім, цей процес можна прискорити за допомогою соціальних пільг, програми кредитування дрібного бізнесу і так далі. Детальніше ці досить сухі теми розкриті в моєму есеї.

– Чи стикалися ви особисто з гендерним насильством? Чи можна перемогти його в родині?
– Для того, щоб зіткнутися з гендерним насильством – досить серйозно спробувати реалізувати себе в будь-якій професії. Наприклад, я за освітою аналітик інформаційних систем і технологій, простіше кажучи – програміст. Так ось – 85 відсотків оголошень про можливі вакансії вказують у вимогах до шукача – «чоловік». Чорним по білому. Що це як не соціальна дискримінація? Що стосується гендерного насильства в сім'ї (як психологічного, так і фізичного) – з цією проблемою я особисто не стикалася, зате багато моїх знайомих – неодноразово. Психологи радять в таких обставинах – проводити тренінги, намагатися налагодити сімейний клімат. Я ж можу порекомендувати наступне – дорогі жінки, якщо чоловік підняв на вас руку, можливо, вам варто поміняти чоловіка?
– Так, але піти від проблеми не є її вирішенням. І де гарантії, що такі історії не будуть повторюватися? Що б ви порадили жінкам для «профілактики» гендерного насильства?
– Для "профілактики" гендерного насильства я б порадила курси самооборони =) А якщо серйозно:
1) отримати професію, яка – хоча б теоретично – дозволяла б реалізувати фінансову незалежність;
2) звернути увагу на спеціалізовані психологічну літературу;
3) у повній мірі використовувати ту допомогу, яку може надати держава;
4) позбавлятися потихеньку від патріархальних забобонів типу "б'є – значить любить".

– Ірина Славінська у своїй рецензії на Антологію говорить про те, що автори дуже зациклені на власних переживаннях і не виходять за межі "room of one's own". На скільки справедливі її зауваження?
– Очевидно, що думка автора, залученого в процес, і думка критика, який цей процес розглядає з боку, збігатися не можуть. Про справедливість або несправедливість зауважень судити читачеві, та й за інших авторів я розписуватися не буду. Від себе ж – скажу наступне: поет завжди суб'єктивний, мистецтво в принципі суб'єктивно, тому автор не може повністю позбутися впливу своєї особистості і по суті не повинен цього робити, інакше він ризикує з творця перетворитися в публіцистичного статиста.

– Наскільки важливі такі проекти і чи зможуть вони реально вплинути на вирішення проблеми?
– Подібні проекти – важливі і потрібні. Їх завдання – привернути увагу до проблеми. І, зрозуміло, показати Шляхи її вирішення. А чи скористаються цими маршрутами інші – покаже час.

Comments:

Жінка онлайн


Ворожіння  та прикмети на Новий рік 

Обряд ворожіння своїми коренями сягає  в язичницькі часи. Вважалося, що у новорічні свята настає розгул нечистої сили,  тому саме у цей період можна було дізнатися про майбутнє за допомогою  ворожби.  У залишках колишніх  язичницьких  обрядів  збереглися окремі  форми ворожінь – вечорниці, ворожіння про Долю,  ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання «до  каші» тощо. Слов’яни мали велику повагу до долі  і вважали її оповіщення проявом вищої волі богів. Тож як ворожили у старовину на новорічні свята?

далі...

Поговоримо по жіночому


 

Що подарувати рідній людині на свято?

Подарунок -  обов'язковий атрибут будь -якого свята. Навіть якщо він просто символічний, все одно має магічну силу: демонструє людині вашу турботу і почуття. Тільки що ж подарувати, аби серце рідної, коханої, близької людини стислося від радості та вдячності за увагу? Вчені стверджують, що не може бути більш корисного подарунку для людини, як домашні тварини. Бувають ситуації, коли домашні тварини буквально  наповнюють життя  людей радістю й змістом, полегшують  моральні й фізичні страждання. Дослідження показали, що тварини  лікують людину не гірше за пігулки.

далі... 

 Жінка відпочиває


Магія весільного вінка

На Прикарпатті здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

далі...

Краса та здоров'я


street workout in Ukraine

Street Workout  як альтернатива фітнес - залам

Чудовою альтернативою фітнес - залам та спортивним клубам є  Street Workout -  різновид вуличного спорту, що лише набирає популярності  серед української молоді. Street Workout передбачає  заняття на свіжому повітрі, що неминуче призводить до загартування організму. До того ж  вуличне тренування абсолютно безкоштовне  та  корисне  для організму будь - якого віку. 

далі...