Відоме й невідоме про українську хату
Українки, які підкорили Голівуд
Марія Примаченко
ТОП-10 найсильніших країн світу, якими керують жінки
Медовий місяць та шлюбні традиції українців
Сага про сільську жінку
Дружини гетьманів України: забуті долі
Коли дитина готова до школи?
Street Workout  популярний серед українських дівчат

 Вислів «Поганий той вихователь, який не пам’ятає свого дитинства» відразу  повертає нас у  спогади. Багато із нас, чесно поклавши руку на серце, зізнається, що в  дитинстві його били батьки. Когось лупцювали систематично, когось  час від часу, а комусь пощастило: не били.

    Втім, насильства у сім’ї діти зазнають не завжди зі сторони батьків. Це можуть бути старші брати чи сестри, дідусь чи бабуся або  зовсім чужі люди. Але коли тебе б’ють –  не так важливо хто це робить. Біль, образа, ненависть, нерозуміння – виникають у дитині незалежно від того, хто завдає тілесні покарання.  І не має жодної дитини у світі, яка спроможна забути мить, коли її вперше вдарили.

  Так, звісно, ми всі прогресивні люди і часто засуджуємо насильство над дітьми. Але здебільшого  проявляємо байдужість, коли бачимо як хтось лупцює дитину. Адже це не наша дитина – самі розберуться.Така байдужість дорослих щорічно забирає сотні дитячих  життів. Приміром, нещодавно на Житомирщині, вітчим так побив хлопчика, що той помер. Невже ніхто не чув криків про допомогу? Невже мама не помічала ставлення чоловіка до дитини?

Детальніше...

    «Это все взрослые выдумали про счастливое детство. Чтобы им было не так стыдно. Есть только счастливая взрослость. А счастливого детства нет и не может быть. Спросите у любого ребенка....

    Но самое худшее не это. Самое худшее... Даже в самых отсталых государствах, по -моему, уже отменены физические наказания. Для взрослых. А детей бьют. Даже в нашей стране. Даже у нас взрослый сильный человек может ударить ребенка. Ударить девочку. И это называется счастливое детство!»

   Такими рядками розпочинається знаменита книга «Дівчинка і птахоліт» Володимира Кисельова. Цій книзі вже майже 50 років, її перекладено на тридцять мов світу, а автора немає в живих. Але відверті зізнання дівчинки, яка ділиться своїми переживаннями, роздумами про виховання дітей, - не втрачають актуальності:

«И тут он (отчим) меня ударил. По щеке. Ладонью. Очень больно. И закричал визгливым голосом, очень похожим на голос мамы. Вообще, когда он злится, он становится похожим на маму. И вообще все люди, когда злятся, становятся похожими друг на друга» - ці слова дають нагоду батькам побачити самих себе очима дітей." Детальніше...

   Кажуть, що жінка та чоловік часто не розуміють один одного, бо розмовляють на різних мовах. І хоча в їхньому діалозі не почуєш жодного іноземного слова, порозуміння годі чекати. Ти говориш йому одне, а він тобі - зовсім інше. Знайома ситуація, в яку часто потрапляють люди, коли спілкуються.         

     Виявляється, вчені з’ясували чому люди протилежної статі часто не можуть знайти спільну мову. Головною причиною відмінності мови чоловіка та жінки вони називають… неправильне виховання новонароджених.

    Народившись, дитина відразу стає об’єктом дії ґендерної системи. Над нею здійснюють символічні   статеві обряди, які розрізняються залежно від того, якої статі народилася дитина. Дівчинку приміром намагаються відразу скупати у травах, аби росла вродливою.

Хлопчикам забороняють плакати або намагаються не брати часто на руки чи пестити, щоб «не ріс бабою». Для новонароджених, як правило,  заздалегідь підібраний колір одягу, коляски, навіть набір іграшок  є різним для хлопчиків і дівчаток.

Детальніше...

 «Коханий, я хочу тобі освідчитися і запропонувати свою руку та серце»з такими словами ірландські жінки мають законне право звернутися до чоловіків, що не наважуються самі зробити пропозицію одруження.

 29 лютого – це день, коли  в Ірландії тисячі жінок користуються давньою традицією, що сягає своїм корінням XI століття. Саме тоді був виданий закон, що дозволяв жінкам мати право в цей день"робити пропозицію чоловікам, які їм подобаються".

      Більше того, той чоловік, який відмовить жінці 29 лютого, відповідно до закону був зобов'язаний сплатити штраф. Щоправда, штраф міг полягати в дорогому подарунку – коштовних прикрасах. Але рідко  який чоловік відмовлявся, тому що  це «до невдачі».

   І хоча 29 лютого трапляється лише один раз на чотири роки, ірландки продовжують користуватися  цією традицією до цього час. Як показують дослідження, 94% пропозицій  зроблених цього дня, закінчується укладанням шлюбу.

Детальніше...

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua