Відоме й невідоме про українську хату
Українки, які підкорили Голівуд
Марія Примаченко
ТОП-10 найсильніших країн світу, якими керують жінки
Медовий місяць та шлюбні традиції українців
Сага про сільську жінку
Дружини гетьманів України: забуті долі
Коли дитина готова до школи?
Street Workout  популярний серед українських дівчат

 Вислів «Поганий той вихователь, який не пам’ятає свого дитинства» відразу  повертає нас у  спогади. Багато із нас, чесно поклавши руку на серце, зізнається, що в  дитинстві його били батьки. Когось лупцювали систематично, когось  час від часу, а комусь пощастило: не били.

    Втім, насильства у сім’ї діти зазнають не завжди зі сторони батьків. Це можуть бути старші брати чи сестри, дідусь чи бабуся або  зовсім чужі люди. Але коли тебе б’ють –  не так важливо хто це робить. Біль, образа, ненависть, нерозуміння – виникають у дитині незалежно від того, хто завдає тілесні покарання.  І не має жодної дитини у світі, яка спроможна забути мить, коли її вперше вдарили.

  Так, звісно, ми всі прогресивні люди і часто засуджуємо насильство над дітьми. Але здебільшого  проявляємо байдужість, коли бачимо як хтось лупцює дитину. Адже це не наша дитина – самі розберуться.Така байдужість дорослих щорічно забирає сотні дитячих  життів. Приміром, нещодавно на Житомирщині, вітчим так побив хлопчика, що той помер. Невже ніхто не чув криків про допомогу? Невже мама не помічала ставлення чоловіка до дитини?

 Ми звернулися до експертів з питаннями, як правильно реагувати та втручатися у ситуації насилля над дітьми. Що робити, коли на вулиці ми стаємо свідками тілесних покарань над дитиною?

Евгения Дубровская, детский психиатр Институт педиатрии, акушерства и геникологии.

" Если вы решаетесь вмешаться, то вмешивайтесь грамотно. Не только сообщайте родителям о том, что не надо бить ребенка, но и ребенку сообщите кому он может обратиться за помощью. Конкретно называйте людей, которые могут помочь: учительница, сосед, кому-нибудь из родственников. Тем самым давая ребенку установки, что он может получить помощь.

    Останавливая родителей, сообщите им, что это не только административная ответственность, но и уголовная. Не угрожайте. Если вы говорите о том, что обратитесь в службу по делам детей, то обязательно позвоните им и сообщите о случае. Не надо вступать в разговор о том, что ребенок сделал не так. Даже если ребенок украл деньги – это не оправдывает родителей. Сам факт жестокого обращения не допустим.

   С родителями не только говорите о недопустимости такого обращения, сообщите родителя о том, что в центрах социальных служб для детей, семьи и молодежи работают специалисты (психологи, социальные работники), которые могут помочь родителям найти другие формы воспитания и общения с ребенком."

Оксана Москаленко – координатор програм із захисту прав дитини Жіночого Консорціуму України:

"Діти в більшості випадків люблять своїх батьків. Навіть незважаючи на те, що останні можуть жорстоко ставитись до дитини, бити її, принижувати. І коли я бачу, що це відбувається на вулиці, то зазвичай проходжу мимо, слідуючи принципу «не зашкодити». Разом з тим, якщо це відбувається в сім’ї, яка мешкає в моєму будинку, то телефоную до соціальних служб.

   Адже моя позиція така: дитина хоче жити з батьками, але якщо в сім’ї відбувається насильство, то це потрібно зупинити. І зупинити за допомогою розмов, соціальної роботи з сім’єю, інформаційних кампаній. Не використовуючи такі каральні заходи, як забирання дітей від батьків та адміністративні штрафи, що йдуть в розріз з інтересами дитини."

 Як Голова  громадської організації «Жінка» та мати дітей,  я, Віталіна Севрук, також маю позицію щодо покарань.  Проблематично, що ми свою увагу переважно зосереджуємо на тих, хто потерпів внаслідок насилля - дітей. Це нормально, але допомагаючи їм, ми всього лише боремося з наслідком, а не з причиною насильства.

   Насильник, як і той вітчим, що жорстоко побив дитину – беззаперечно зазнавав насильства по відношенню до себе. І жінка, яка б’є дитину, без сумніву зазнає насильства. І дідусь, який відлупцював онука - очевидно сам знає, що  таке покарання. Тому розпочинати боротьбу з насиллям треба з кожного дорослого.

    Адже серед нас ще стільки багато людей, які виступають за фізичні покарання дітей. Які продовжують вважати тілесні покарання дітей нормою та необхідністю. Які часто проявляють демонстративну агресію, привселюдно ображаючи дитину. Зі зміни наших недолугих поглядів на виховання дітей, в яких не може бути місця тілесним покаранням – зміниться світ.

       Звісно, світ ніколи не стане абсолютно добрим та чесним. Але пригадайте легенду про хлопчика , який рятував морські зірки. Після шторму, тисячі морських зірок були викинуті на берег. Вони гинули без води,  а хлопчик підбирав їх та кидав у воду. За цією картиною спостерігав один дорослий чоловік. Він підійшов до хлопчика і запитав: «Для чого ти це робиш? Ти не  зможеш всім допомогти, всіх врятувати. А хлопчик відповів:  «Може я й не врятую всіх, але для тих, кого я кину в море, мій дотик стане спасінням …»

І ваш дотик, ваша реакція – це також чиєсь спасіння. Вірте  у це і рятуйте світ!

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua