Відоме й невідоме про українську хату
Українки, які підкорили Голівуд
Марія Примаченко
ТОП-10 найсильніших країн світу, якими керують жінки
Медовий місяць та шлюбні традиції українців
Сага про сільську жінку
Дружини гетьманів України: забуті долі
Коли дитина готова до школи?
Street Workout  популярний серед українських дівчат

  весільний вінок з гусячого пір'я   У двох прикарпатських селах  – Великому Ключеві та Малому Ключеві Коломийського району  Івано – Франківської області  здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  

Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю.

  Виготовлення вінка – справа не з легких: обскубане  гусяче пір’я жінки перебирають і промивають у дощовій воді з  милом. Вибирають переважно  закручене пір’я, з-під крил, і дивляться, щоб воно було однакового розміру, приблизно 5-6 сантиметрів. З п’яти-шести  пір’їнок складають пелюсточки, щоб вийшла «квіточка».

Всередину вкладають тоненьку  жилку, на яку нанизують різнокольоровий бісер та лелітки. Згодом таких 12-14 квіток  зв’язують у напівкруглий вінок. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

Єдина в Україні  майстриня таких  вінків Параска Кушляк, що проживає в  селі Великий Ключів  розповідає, що  колись весілля відбувалися з понеділка на вівторок, а то і навіть з вівторка на середу.

Мати нареченої попередньо замовляла у плетільниці  весільний віночок. У перший день, перед весіллям, майстриня приходила додому до молодої й одягала її. Нареченій збирали на голові все волосся і брали дві маленькі пелюсточки волосся, зв’язували їх, мастили медом і фіксували «мухи» (так називалось це волосся).

  Потім на ті «мухи» клали «вишиванку», тобто вишиту смужку, а потім великі уплітки. Кожен елемент вінка одягався окремо, так що процесс збирання молодої тривав щонайменше дві години. А вже в день самого весілля наречена йшла до шлюбу з вінком та розпущеним волоссям. До речі, дружки також одягали вінки з гусячого пір’я, однак відмінність у тому, що вінок нареченої був більшим і прикрашався барвінком. 

 Параска Кушляк каже, що на виготовлення одного такого вінка потрібне пір’я з трьох, а то й чотирьох гусок. 75-річна майстриня купує його у сусідньому селі Сопові.  Цікаво, що  колись наречений також  мав свій головний убір – капелюх. Він був із соломи – «соломйинка». На солом’янку клали вишиту смужечку, шили «звізду», а на неї клали тоненьку смужку кори солодкої яблуні, в яку попередньо ставили жито, цукор та гроші. Все це обвивали «золотом», тобто золотистим папером, зверху нашивали дев’ять червоних ґудзиків, а ззаду капелюха – три косиці. Потім свої вінки молодий та молода ховали у подушку – щоби ніхто не поцупив – і спали на них.

 Шкода, що нема кому переймати майстерність пані Параски. Жінка каже, що люди цікавляться, але приходити вчитися не хочуть. Та й молодь д в таких віночках рідко коли  одружується. Нещодавно унікальний віночок Параски Кушляк придбала Ніна Матвієнко. Та прикро, якщо такі витвори стоятимуть лише у музеях.

Текст: Оксана Романенчук. Фото: Євген Гапич http://www.hapych.info/


Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua